Театр – історія про людей і для людей. Енергія для кроку театру сьогодення у театр майбутнього закладена в театрі, який був учора, в нашій пам'яті про нього. Тому, долаючи інформаційну блокаду театральної пам'яті, виникла ідея створення щорічного міжнародного театрального Фестивалю жіночих монодрам «Марія», який з'явивсяу 2004 році, коли в культурному просторі України святкувався 150-річний ювілей від дня народження великої Актриси Марії Заньковецької, для якої євангеліє акторства вичерпувалося одним словом – єство.

Фестиваль «Марія»проводиться щорічно восени, у жовтні в Києві.

У рамках Фестивалю проводиться:
- прес-конференція для засобів масової інформації
- міжнародна науково-мистецька конференція «Діалог культур»
- круглий стіл «Полілог культур. Магія акторства»
- художні тематичні виставки
- майстер-класи, творчі зустрічі
- театральний клуб

Щороку Фестиваль відбувається у царині Національного театру ім. Івана Франка. Національний театр, використовуючи досвід сучасного світового театру, зберігає ідею національної культури. Національна театральна ідея – не реставрація традицій, а пошук їхнього розвитку в сучасному мистецькому процесі. Національна театральна традиція – це руйнація штампів, інертності мислення в ім'я правди, переосмислення великих світових театральних ідей заради глядацької співтворчості, заради залучення публіки до роздумів, заради виявлення больових точок життя.

На Фестивалі уповні нуртує ідея театру, як центру – наукового, дослідницького, експериментального, що прийшла з Європи давно. Прагнемо створити тут, за висловом А.Камю, атмосферу «безперервного напруженого зв'язку між горем і красою, між любов'ю та несамовитою творчістю, між нестерпною самотністю та багатством людським, між відмовою та згодою».

На Камерну сцену ім. Сергія Данченка Театру ім. Івана Франка ми запрошуємо ретельно відібрані вистави з різних країн світу: Польща, Вірменія, Великобританія, Литва, Словаччина, США, Єгипет, Бєларусь, Норвегія, Німеччина, Австралія, Італія, Угорщина, Ізраїль, Азербайджан, Іспанія, Алжир, Болгарія, Японія, Туреччина...і, звісно, Україна. Цього року актори-чоловіки Європи вітають ювілейний XV Фестиваль «Марія». Всі актриси й гості перебувають увесь фестивальний термін, дивляться вистави колег, слухають літературознавців і критиків театру, відчуваючи себе не гастролерами, а повноправними учасниками, органічною часткою живої фестивальної інфраструктури: перегляди вистав, дискусії, круглий стіл, відвідини музеїв, екскурсії, творчі зустрічі, майстер-класи, вечірній театральний клуб.

Кожного року Фестиваль відзначає знаменну дату національної або світової культури: Український Театр корифеїв, Г. Г. Маркес, М. Гоголь, А.Чехов… Цьогоріч у рамках науково-мистецької конференції згадаємо Степана Олійника, українського поета, гумориста; Олеся Гончара, українського письменника, літературного критика, громадського діяча; Василя Василька, українського режисера, актора, педагога, театрознавця, Ганну Борисоглібську, видатну українську актрису, Соломію Крушельницьку, українську співачку, зірку оперної сцени, Герберта фон Караяна, австрійського диригента; 170 річницю Коломийського академічного театру ім. Івана Озаркевича. Про ці та інші визначні світові постаті та події піде розмова на Міжнародній науково-мистецькій конференції «Магія акторства». Від першого Фестивалю Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу «Всесвіт», допомагав у створенні науково-мистецької атмосфери Фестивалю, допомагав проводити конференцію "Діалог культур", ставлячи за мету об'єднання представників театру, літератури, літературознавства, музики, тощо, аби в такий спосіб спробувати через діалог (або й полілог) культур сформувати нову концепцію творчості видатних майстрів художнього слова, драматургії й музики в синтезійному ключі.

Кожного року Фестиваль відзначає знаменну дату національної або світової культури: Український Театр корифеїв, Г. Г. Маркес, М. Гоголь, А.Чехов… Цьогоріч у рамках науково-мистецької конференції згадаємо Степана Олійника, українського поета, гумориста; Олеся Гончара, українського письменника, літературного критика, громадського діяча; Василя Василька, українського режисера, актора, педагога, театрознавця, Ганну Борисоглібську, видатну українську актрису, Соломію Крушельницьку, українську співачку, зірку оперної сцени, Герберта фон Караяна, австрійського диригента; 170 річницю Коломийського академічного театру ім. Івана Озаркевича. Про ці та інші визначні світові постаті та події піде розмова на Міжнародній науково-мистецькій конференції «Магія акторства». Від першого Фестивалю Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу «Всесвіт», допомагав у створенні науково-мистецької атмосфери Фестивалю, допомагав проводити конференцію "Діалог культур", ставлячи за мету об'єднання представників театру, літератури, літературознавства, музики, тощо, аби в такий спосіб спробувати через діалог (або й полілог) культур сформувати нову концепцію творчості видатних майстрів художнього слова, драматургії й музики в синтезійному ключі.

Репертуарна афіша Фестивалю присвячена творчому полілогу культур України, Польщі, Ізраїлю, Великобританії, Словаччини, Вірменії, Литви, Алжиру, Іспанії.

Люблю акторів, які не розважають публіку дешевими трюками, люблю акторів безмежно зрозумілих і чесних, які, за Рудольфом Штайнером, прагнуть «висловити те найглибше, що може розігруватися в душі людини, хочуть стрімити вперед». Саме таких актрис на Фестивалі «Марія» бачив український глядач – Ірену Юнн, Барбару Дзекан, Ельжбету Роєк, Ніну Репетовську, Віолету Комар, Івону Станкевич, Ельжбету Левак, Міреллу Рогозу-Бєль, Моніку Вахович, Олександру Томас, Моніку Боллі, Анну Скубік, Агнесу Пшепюрську (Польща), Юні Дар (Норвегія), Соні Антінорі (Італія), Біруте Мар, Егле Шпокайте (Литва), Нору Амін (Єгипет), Іоланту Зутович, Вібке Альфай, Юлію Бреттшнайдер, Єву Балцер, Анке Пфлетшінгер (Німеччина), Керіл Свіфт (Великобританія), Лідію Константинову, Олену Євдокимову, Наталю Заякіну, Ірину Джапакову, Зінаїду Гурову, Анну Терещенко-Островську, Зіту Бадалян, Яну Ліхотіну (Росія), Марію Захаревич, Галину Дзягілєву, Наталю Гайду, Олену Дудич (Бєларусь), Назомі Сатомі Кавамото, Хотакі Хагівара (Японія), Арміне Мацакян, Нору Бадалян, Наріне Грігорян (Вірменія), Оксану Кровицьку, Марго Лі Шерман (США), Анну Власову, Тетяну Хазановську (Ізраїль), Іоланту Юшкевич (Австралія), Людмилу Лукачікова та Євгена Либезнюк, Мілку Зімкову (Словаччина), Зорницю Пламенову (Болгарія), Нігяр Гасанзаде (Азербайджан), Марію Відаль (Іспанія), Жужжану Макаус (Угорщина), Янаті Соуаді (Алжир), Джихан Бікмаз (Туреччина), Наталю Половинку, Ганну Яремчук, Віру Хомин, Тетяну Єрентюк, Ольгу Чистоклєтову, Тетяну Мельник, Ружену Рубльову, Тетяну Проворову, Оксану Цимбал, Асю Середу-Голдун, Людмилу Колосович, Ларису Кадирову, Ірину Красиліну, Олену Огороднійчук, Людмилу Вороніну, Ніну Семененко, Ольгу Бразинську, Світлану Сушко, Ольгу Тихоненко , Лідію Данільчук, Лідію Корницьку, Ольгу Бразинську, Олександру Галицьку, Ружену Рубльову, Вікторію Васалатій (Україна).

Моя театральна філософія: на Фестивалі відкривати нові імена поетів, філософів, теософів, людей великої жертовної долі, які не тільки ставлять запитання самим собі, але й здатні підключати інших до високої духовної напруги, які дають зрозуміти, що можна змінити хід колеса Буття незалежно від того, яка ти людина, чи позитивний холерик, чи песиміст, оптиміст, чи меланхолік. Камерна сцена «просвітлює» Виконавця наче рентгеном, виявляє мотиви його вчинків, слів, жестів, просто талант актора, його культуру у ставленні до професії, вміння синтезувати власний стиль із життєдайною енергією мистецтва.Камерна сцена глибоко пронизує простір відчуттям дисгармонії сучасного світу та організовує власний театральний космос. Камерна сцена – простір, де пересікаються інтереси драматурга й актора. Дивовижно, що актриси з різних країн найчастіше виступають авторами своїх вистав, але завжди й передовсім, предмет їхнього мистецького дослідження – жива людина з правдивими пристрастями й активною життєвою позицією. Для мене у Камерному просторі абсолютно відсутні цинізм і конформізм, які роз'їдають усе і коріння якого – у «вчора».

А ще глядач мав можливість познайомитися з майстерністю знаних акторів Європи: Анджея Северина, Петера Чижмара, Шовгі Гусейнова, Збігнєва Хшановського, Віктора Ляфоровича, Станіслава Мєльського, Матеуша Новака, Метью Заєця, Богуслава Керца, Євгена Нищука, Леся Сердюка, Матеуша Дескєвича, Сергія Михайловського, Володимира Голосняка, Олександра Щура, Маріанну Лабу, Ларису Бєлоголову, Марка Токара, Масаказу Терамото, Йоджі Такагаші, Тараса Силенко, Сергія Гданського та дивовижного майстра світлин Марека Сендека (Польща).

І коли у Фестивальному просторі виникає зачарованість театром, відчуття духовного життя, «уміння нести свій хрест», віра в Людину, світло й любов до Людини, і над усім – пошук відповідей на вічні питання людства, я розумію глибинне відчуття Слова, виразність мовлення, бо Мова здатна розкрити, збудити талант мислення і талант дії. Мова – душа нації і на нашому Фестивалі звучатимуть мови різних країн.

Я знаю, що життя – це біль і радість, трагічна безвихідь й найніжніша іронія, і я приймаю це… Єдине, з чим ніколи не зможу змиритися – з байдужістю. Хочу виявляти витончені й радісні таємниці природи, яким далека суєтність людська, виявляти гармонію, яка володіє загадковим зв'язком з історичним минулим, що наче прозріває глибини століть. І в той же час розуміти, що існує витончений, величний і вічний мистецький досвід тисячоліть.

Останніми словами Заповіту Марії Заньковецької були: «Шлю своє останнє «простіть і прощайте!» Час плинний... Вічне у ньому і в просторі – наше відчуття минулого, наша пам'ять про минуле, наше розуміня минулого, наше емоційне ставлення до подій минулого і людей, які були духовними та інтелектуальними провісниками цих подій.
Мені хочеться всім творчим людям сказати: «Простіть і здрастуйте! Давайте зустрічатися енергетично, духовно, інтелектуально. Хоч ми живемо по різні боки Землі, та творимо новітнє, сучасне, істинне, реформуємо думку, бачення, світосприйняття Людини. І від того «постулати розуму, з'єднуючись з почуттям, стають символами, дивовижними вікнами у Вічність».

Лариса Кадирова

Створюючи наш Фестиваль у 2004 році, єдиний фестиваль жіночих монодрам на теренах Європи, ми мали на меті популяризацію кращих світових здобутків виконавської майстерності актрис, плекання, культивування та репрезентацію можливостей універсальної мови театру, сприяння активної інтеграції українського театру до світового театрального процесу.

- писала Заньковецька.

– так писала Марія Заньковецька.